Категорії

Введіть ваш e-mail для підписки:

Наша кнопка


СВЯТО БАБУСЬ

СВЯТО БАБУСЬ

МЕТА: Виховувати любов і повагу до старших членів родини-бабусь. Формувати чуйність, доброту, милосердя. Вчити дітей поважати життєвий досвід старших членів родини, прислухатися до їхніх порад, допомагати їм. Відроджував ати звичаї і обряди нашого народу, примножувати його традиції.

Родинне свято проводиться в класі або просторому і затишному залі, який оформлений за зразком бабусиної світлиці. На стінах- виставка дитячих малюнків на тему «Моя бабуся», народні приказки і прислів’я про бабусь. На кожній дошці, прикрашеній домотканим килимом і рушником, гарно написаний плакат з назвою свята.

Гості розсаджені в залі так, щоб бабусі були в центрі, а діти могли вільно до них підходити. Бажано, щоб присутні батьки з меншими і старшими дітьми сиділи буквою «П» за столами, що розставлені попід стінами, діти з двох боків попереду, а бабусі-в центрі.

На середину залу виходять хлопчик і дівчинка. На вишитому рушнику тримають хліб і сіль.

УЧЕНЬ.

Добрий вечір, люди добрі,

Що сидять в нашій господі,

Раді з святом вас вітати,

Щастя і добра бажати.

УЧЕНИЦЯ.

Красиво і світло у вашій світлиці,

Примули на вікнах стоять вогняні.

Сьогодні у класі бабусине свято,

І хочеться всіх привітати мені.

Кланяються гостям, кладуть хліб сіль на стіл і сідають разом зі всіма дітьми класу.

ВЧИТЕЛЬ. Діти, сьогодні-особливе свято. В гості до нас прийшли найулюбленіші для кожного з вас люди-ваші бабусі. Вони-невтомні трудівниці, скарбниці мудрості нашого народу, хранительки звичаїв та обрядів, цікаві казкарі.

Ось вслухайтесь, діти, у саме слово: бабуся, бабусенька , бабуня, бабусечка, бабця, бабусечка. Правда, яке воно ніжне, красиве, лагідне, пестливе .А чому? Подумайте і скажіть. Адже ми з вами говорили про це, готуючись до свята.

Відповіді дітей:

Тому , що бабуся прожила на світі удвічі більше за наших маму і тата; бачила в житті удвічі більше за наших маму і тата; і ми удвічі дорожчі для неї, бо ми-діти її дітей; бо ми-її онучатка, дівчатка чи хлоп’ятка; бо ми-її пташенятка, ластів’ятка чи поросятка.

УЧЕНЬ:

І коли це бабця називала мене поросятком?

УЧЕНИЦЯ:

Напевно тоді, коли ти був брудну лею!

УЧЕНЬ 6

Згадав! Це було тоді, коли я

Заталапав чоботята.

І щоб сховатися від тата, -

До бабусі утікав!

А вона побурчить,

Поцілує та й мовчить.

Чи сюди, чи туди,

Чи то хліба, чи води,

Чи сорочку, чи штанята, -

Все до бабці, не до тата:

Там безпечно від біди.

І щасливо той живе,

В кого бабця люба є:

Той біди вже не зазнає,

Бо бабусенька скрізь дбає.

УЧЕНИЦЯ: А дбає бабуся про тебе тому, що ти її дитиночка-кровиночка. Правду кажуть у народі: «Діти – це діти, а справжні діти-це онуки».

ВЧИТЕЛЬ. Дорогі бабусі! Ми знаємо, що в житті вам було нелегко. Ви нечасто отримували подяки, нагороди за свою роботу, подарунки. А сьогодні ваші онуки підготували для вас сюрприз. Просимо вас на хвилинку заплющити очі, а коли розплющите-то побачите біля себе ваше онуча з сюрпризом.

( Діти вручають бабусям подарунки.)

УЧЕНЬ: Любі бабусі! Ми старанно готувалися до свята, підготували пісні, вірші, малюнки, щоб потішити вас і розвеселити.

(Діти виконують кілька номерів художньої самодіяльності).

Вчитель: Бабуся! Чи є в світі краща людина? Скільки вона пережила, але яка ніжна, щира! Скільки вона недоспала ночей, голублячи онучат! Подивимось, діти, у бабусині очі. Які вони щирі! У них не побачиш ні лукавства, ні хитрощів. Це погляд добра й любові. І хоч горе не обходило бабусиної хати, особливим блиском світилися очі бабусі тоді, коли приїжджали до неї онучатка. У кожної бабусі своє життя, своя доля. Її доля! А яка вона?..

УЧЕНИЦЯ:

Бабусина доля -

Як ота тополя,

Що поперед степу

В небо порина.

Вітер гне тополі,

Заметілі в полі,

Так біліє в бабці сивина.

Наткали їй горя,

Як два Чорних моря,-

То роки голодні,

То шляхи війни…

Тільки і світло, Як пшеницю жала

Та як поверталась

Доньки і сини.

А іще світало,

Як защебетали

У дворі онуки,

Наче ластівки.

Бабусина доля

Як в степу тополя,

А над нею небо –

Як віки.

УЧЕНЬ: Бабусенька-бабусенька, невтомна бджілка. Заради онуків вона віддасть усе, останньою краплинкою води поділиться. Кажуть, що бабусі люблять онуків більше, ніж власних дітей. Вони з любов’ю передають їм свої уміння.

ВЧИТЕЛЬ: Так-так, Юрчику, від бабусь онучатка навчилися прясти, ткати, шити, вишивати, бавити немовлят і виконувати домашню роботу. У народі є багато різних приказок, прислів’їв про бабусь. Ось вони у нас записані. Давайте всі разом почитаємо їх: « Хто бабусю має, той потіху знає», «Бабця скаже, як зав’яже», «Там бабусині руки-де онуки», «Бабусине слівце-плідне деревце». Уже став крилатим вислів: « Є бабця-є діти». « бабця-є діти». Справді, на плечі наших бабусь-трудівниць лягло, крім усіх домашніх турбот, виховання онуків. Нерідко бабусі заміняють вам тата і маму. Адже ваші батьки за щоденними турботами не мають часу відповідати на всі ваші «чому?». От і доводиться звертатись до бабусь. А вони-все встигають, на всі запитання дають відповідь. Правда, діти?

УЧЕНИЦЯ:

Бабуся глянула на маму

Веселий ранок з підвіконня

Пускає зайчики на стелю.

Протерла Оля очі сонні,

Бабусю кличе до постелі.

На шию кинулась, шепоче:

- Ти найдорожча, бабцю в світі!

взяла мене цієї ночі

З собою в ліс, де повно квітів.

В траві цукерки ми збирали,

Які ж солодкі, бабцю мила!

Мені морозиво купила,

А ще дивились диво-риби,

Ходили потім до фонтану,

Спасибі,

дякую,

спасибі!

Весь день казать не перестану! -

Бабуся глянула на маму

І посміхається, моргає:

- Хитреньку виснила

програму! -

Вставай, онучко, ліс чекає!

В. Ладижець

УЧЕНЬ: (підходить до бабусі): Я дуже люблю свою бабцю і хочу її щось попросити. Люба бабусю! Розкажіть, як ви доглядали нас, онучат, наших маму і тата. Чи важко було вам це робити?

БАБУСЯ: Ні, любий онучку, не важко. Бо робила я це з великою любов’ю до вас. А ще тому , що нашими першими порадниками і помічниками були ваші прабабусі. Твоя прабабуся заповідала мені: « Пам’ятай, доню, будеш ростити дитину щасливою тоді, коли сама будеш мудрою».А ще хочу розповісти вам про цікаву традицію нашої родини. Коли в сім’ї народжувався хлопчик, то в першу купіль клали кілька листочків з дуба, щоб зростав він сильним і міг оберігати свою родину. Коли ж народжувалась дівчинка, то клали в купіль кілька ягід калини, щоб була вона вродливою і щасливою.

ВЧИТЕЛЬ: Любі бабусі, ви завжди цікавитесь успіхами своїх онуків у школі, хочете, щоб вони зростали мудрими, добрими, здоровими. А здоров’я-це рух, гра. Ми завжди граємось на перервах. Вам, звичайно, цікаво, в які ігри грають ваші онуки. Отже, діти, давайте покажемо наші ігри.

/Діти граються в ігри «Ой на горі жито», «Два півники».

ВЧИТЕЛЬ: Відпочили, діти ? А тепер знову звертаємось до бабусь.

1-й учень:

Любі бабці, хороші, ласкаві -

Ці слова мовимо ми залюбки.

Сьогодні вірші читають онуки не для слави,

Ми для вас почнемо ці рядки.

2-й учень:

Люба, добра бабцю,

Ми, твої внучата,

Звернемось до тебе,

Щоб щастя побажати.

3-й учень:

Ой нема миліше,

Нема веселіше,

Як в бабці в гостині -

Медом нагодує,

Ще і поцілує

Личенько дитині.

4-й учень:

Яблучок наріже,

Казочку розкаже,

Ще й лялечку справить.

Бабуся радіє,

Сама молодіє,

Коли внуків бавить.

5-й учень:

Хоч твоє волосся

Густо посріблилось,

Ти для нас, маленьких,

Другом залишилась.

6-й учень:

Ти нас батькові й матусі

Помагаєш вчити:

Як вирости чесними,

Як по правді жити.

7-й учень:

Ми твої слова розважні

Пам’ятати будемо,

В життя твою науку

Понесемо всюди.

8-й учень:

Хай тебе в своїй опіці

Бог не опускає,

Хай тобі тривке здоров’я

Й силу посилає.

9-й учень:

А до того, наша бабцю,

Хай ще на додаток

Гордість дасть тобі й успіху

За нас, за внучаток.

10-й учень:

Моя бабуся люба, гарна й мила ,

Вона найкраща від усіх людей,

І хоч вона вже трохи посивіла,

Але так щиро любить нас-дітей.

/Діти виконують пісню: «Промінці для бабусі» , слова В.Полинок, музика О.Родякіна/.

УЧЕНЬ:

Свою бабусю знаю

Я з давніх-давніх пір,

Її обличчя любе,

її ласкавий зір.

Замислиться бабуся,

Зажуриться на мить,

І знов, дивись, сміється,

Ласкаво гомонить.

Та над усе найбільше

Сподобались мені

Її ласкаві руки,

Умілі та міцні.

Оцій руці хорошій

Робота не важка.

Бо в’яже, варить, пише

Бабусина рука.

Буває, щось пошиє,

Ви скажете: краса,

Вона робити вміє

Ну, просто чудеса.

І я в бабусі руки

Цілую залюбки,

Вони немов співають,

Розказують казки.

Я слухаю бабусю,

Я весь, мов уві сні.

Розумні, ніжні руки,

Умілі та міцні.

М.Риленков.

УЧЕНЬ: Моя бабця знає секрет випікання дуже смачного хліба. Люба бабусю, розкажіть нашим учням, хто вас навчив такий смачний хліб пекти.

(Бабуся розповідає про випікання хліба і пригощає ним присутніх)

УЧЕНИЦЯ: А моя бабуся найкраще за всіх вишиває та мережить. Бабусенько, розкажіть нам, будь-ласка, про своє захоплення.

(Бабуся демонструє свої вироби та запрошує бажаючих навчитися ремесла),

ВЧИТЕЛЬ: Кожна бабуся особлива і любима своїми онуками. А щоб дізнатися, як і за що онуки вас люблять, ми підготували ще один сюрприз. Я включаю магнітофонний запис, а ви, дорогі бабусі, послухайте і впізнайте голос свого внука.

(Магнітофонний запис інтерв’ю з дітьми «За що я люблю свою бабусю».

ВЧИТЕЛЬ: Погляньте, діти, як сивина вибілила коси ваших бабусь. Сивина… .

Одним бабусям вона припорошила скроні, іншим зовсім вибілила коси. Пам’ятайте, що кожна сива волосинка говорить про те, що не завжди слухали бабусь діти та онуки. І боліло у них серце за вас, за ваших мам і тат, а волосинки все сивіли і сивіли…

ОНУК: Ой, бабусю, у ваших косах вже чотири сивих волосинки, а вчора було три. Чому посивіла ще одна волосинка?

БАБУСЯ: Пам’ятаєш, як ти поліз на високе-високе дерево? Я глянула у вікно, побачила тебе на тоненькій гілочці. Серце заболіло, а волосинка посивіла.

ОНУК: Бабусенько, люба, а як я вилізу на високе дерево і сяду на товсту гілку, волосинка не посивіє?

УЧЕНЬ:

Дай, бабусю, поцілую

Сивину твого волосся,

Теплим диханням зігрію

Снігом вибілені коси.

Може і на них розкине

Лоскотливий іній срібний,

Мов химерні візерунки

На замерзлій з ночі шибі.

ВЧИТЕЛЬ: Діти, немає на землі нічого вічного… Не вічні і наші рідні…

Приходить час, і ми прощаємося з ними. «На все Божа воля»- кажуть у народі. Але як часто не вистачає онукам ніжної, теплої, бабусиної руки. Як не вистачає їхнім матерям мудрої поради. І не гоїться в серці рана .Лише притуплюється біль. Є у нашому класі діти, бабусі яких уже померли. Діти принесли з собою їх фотографії. Погляньмо всі на ці фотографії і пом’яньмо покійних добрим словом.

1-й учень:

В серці не гоїться рана,

Душу біда напекла.

Бабцю, чого ж ти так рано

З дому навіки пішла?

2-й учень:

в неділю,

Гляну-бабусі нема.

Двір наш неначе спустілий,

Хата неначе німа.

3-й учень:

Йду за село, де калина

В ноги вклонюся тобі.

Спогад за спогадом лине,

Я коло тебе в журбі.

4-й учень:

Ти ж мене, бабцю, любила,

Більш, ніж себе, берегла.

Словом, слізьми освятила

Шлях мій в життя від села.

5-й учень:

Ласкою серце ти гріла,

Гріла і душу мою.

І в узголов’ї сиділа

Тихо, поки не засну.

6-й учень:

Все забулося погане,

Кличуть нас дні і діла..

Бабцю, чого ж ти так рано

З дому навіки пішла?

ВЧИТЕЛЬ: Пом’яньмо покійних бабусь хвилиною мовчання… . Але життя продовжується, і , як говорять у народі, «Живі думають про живе», отож повернемось до ваших любих онучат.

1-й учень:

Багато в бабусі клопоту – не злічить!

Одній всю роботу нелегко зробить.

І хочеться вам, друзі,

Таке усім сказати:

Ми будемо бабусі завжди допомагати.

2-й учень:

Нехай хоч і в маленькім ділі,

Та руки в нас умілі.

Ми допомагаємо вправно,

Посуд миємо під краном,

Витираємо тарілки.

3-й учень:

Дуже нездужає наша бабуся,

Я за недужу бабусю боюся.

Каже бабуся:

«Уже я стара…»

Каже бабуся:

«Вмирати пора…»

Що ти, бабусенько,

Ти молоденька!

Тільки натруджена,

Тільки сивенька!

ВЧИТЕЛЬ: Дорогі бабусі! За щоденними турботами ми не маємо часу подякувати за добро, яке ви зробили для дітей ,онуків, правнуків. Ніжні і щирі слова вам говорили онуки. А зараз я надаю слово дітям.

Мама учениці класу:

Милі наші матусі!

Ми вам шану складаємо

І признатися мусим,

Що без вас нас немає.

Ви нас, рідні, зростили,

Нам життя дарували

І безмежно любили,

Від біди захищали.

То ж «сьогодні я хочу

Вам «спасибі» сказати

За недоспані ночі,

На тривоги багаті,

За натруджені руки,

Що не знають утоми,

За хвилини розпуки,

Як не ладиться в домі.

Ви завжди у роботі,

На вас кинуті діти,

Повсякденні турботи,

Нема часу й хворіти.

Густі зморшки покрили

Ваше добре лице.

І все менше в вас сили -

Пам’ятати б про це!

Ми вас любимо щиро,

Любить вас і онуки.

Всім здоров’я вам, миру

І цілуємо вам руки!

/Діти дарують бабусям квіти і цілують їм руки. Батьки виконують пісні: «Балада про отчий дім» – слова Р. Братуня, музика І.Івасюка,

«Смерекова хата»- слова М. Бакая, музика П. Двірського.

УЧЕНИЦЯ: Побажаємо вам сто років жити

Без горя, сліз і без журби!

Хай з вами буде щастя і здоров’я

На многі літа, назавжди!

УЧЕНЬ:

Хай в житті вам радість буде,

Процвітайте, як той цвіт.

Дай же, Боже, любим бабцям

Многих, добрих, щасливих літ!

Учасники свята співають пісню «Многая літ».

В конце страницы

У Вас появилось желание дать  объявление? Хотите купить себе ноутбуки acer.Бесплатная доска объявлений поможет Вам в этом. Вы можете купить и продать, не прилагая больших усилий, поэтому Вы можете дать свое объявление на лучшую доску объявлений Dorus.ru. И не ошибетесь!

Comments are closed.